Після чину освячення храму Святійший Владика відслужив божественну літургію у співслужінні духовенства Вишгородського благочиння.
Під час літургії на малому вході Патріарх Філарет за заслуги та невтомну працю на ниві пастирського служіння нагородив настоятеля храму прот. Богдана Николина – хрестом з прикрасами.
На завершення божественної літургії Святійший Владика привітав вишгородську громаду з побудовою та освяченням храму та нагородив тих, хто прилучився до його будівництва: Олександра Ігоровича Семенова – орденом Святого Миколая Чудотворця, Олександра Юрійовича Носаля – орденом Святого Миколая Чудотворця.
Потім на території міської лікарні Патріарх Філарет освятив місце під будівництво храму на честь св. Агапіта Печерського.
Слід зауважити, що стараннями настоятеля ведеться активна місіонерська робота серед молоді.
Жодне суспільство не може вважати себе повноцінним, якщо воно в дійсності не опікується розвитком духовної сфери. Зламані традиції – добро і зло поступово помінялися місцями. Зло почало вважатися звичним природним явищем. Заперечення Бога стало виправданням усіх злочинів. Те, що за часів наших дідів-прадідів вважалося гріхом, сьогодні стало нормою. У людські душі, не заповненій вірою в Бога, немов гірські потоки хлинули користолюбство, злість, ненависть, легковажність. Порушення будь-якої із заповідей Божих для більшості стало нормою.
Загальна духовна криза суспільства не могла оминути і найуразливіший прошарок суспільства – молодь. Майбутнє нації опинилося під загрозою. Сьогодні люди починають повертатися до храмів, розуміючи, що ознаки духовності з'являються тоді, коли людина починає морально оновлюватися. Лише тоді починається відродження саме в первісному значення цього слова. Звичайно, формують свідомість громадян і гуманітарні заклади держави – школа, театр, а також музика, література, художнє мистецтво взагалі. Однак, головним засобом розвитку духовності залишається все ж таки Церква. Бо джерелом відродження є тільки Бог.
Відродження духовності – це не тільки зведення храмів та будівництво церков, а насамперед просвітницька та місіонерська діяльність, з якою ми стикаємось не дуже часто. Звичайно для докорінної зміни ситуації одних зусиль духовенства замало. Для цього потрібна ще й відповідна державна політика, яка б реалізовувалася в конкретних діях.
Для відродження духовності, спочатку потрібно повернути втрачену душу наших церков, не як релігійних споруд, а як храмів Господніх. А вже тоді відроджена Церква повинна займатися відновленням духовності суспільства, бо саме вона володіє важелями впливу на людину та її внутрішній світ. Легше прийти до готового храму, тяжче його збудувати. А ще тяжче збудувати його в людських душах. Маємо надію, що новозбудований храм таки стане справжнім осередком духовності, а не просто красивою культовою спорудою, і наша нація, нарешті, поверне втрачену духовність. І храми, насамперед, відновляться в людських серцях.
http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/3442/news/1242638515.html