2007-06-08 | Прилуки

Мужніймо, колеги!

Сучасне життя неможливо уявити без інформації. Без свіжих новин, сенсацій, цікавих розповідей, журналістських досліджень.

І яким сірим й незрозумілим було б наше життя без газет, радіо та телебачення, як би важко було орієнтуватися у бурхливому вирі буття, аби не люди з блокнотом, диктофоном чи відекамерою в руках, не їхня допитливість і небайдужість до всього, що відбувається навколо!

Журналістів не випадково називають четвертою владою, адже вони завжди в курсі всіх новин і останніх подій, завжди попереду. І все роблять для того, щоб кожен зміг вчасно прочитати в газеті, побачити по телевізору, почути по радіо про те, що діється в світі і поряд з нами.

Вчора, 6 червня, журналісти відзначили своє професійне свято. З цього приводу я й поцікавилася у прилучан, наскільки вони довіряють цій владі і якому з місцевих ЗМІ надають перевагу.

Ніна Іванівна, продавець кіоску преси:
- Я працюю у кіоску преси уже тридцять п’ять років. І мушу зауважити: інтерес до читання у прилучан не знижується. Люди із задоволенням купують не лише столичні газети і журнали, а й наші, місцеві. Особисто я завжди перечитую новинки, завдяки місцевим газетам (особливо моїй улюбленій «В двух словах») знайомлюся з подіями, що відбуваються у Прилуках. Без цього не уявляю свого життя!

Віталій Леонідович, військовослужбовець:
- З місцевих газет читаю «В двух словах» та «АІР». Перша подобається тим, що вона насичена місцевими подіями, оперативна. У другій же цікавлять рекламні оголошення. Щодня дивлюся й прилуцьке телебачення. І не остання причина цьому - те, що в спортивних оглядах нерідко розповідають про досягнення мого сина-спортсмена. Полюбляю й «Музичну мозаїку», завдяки якій можна зробити приємне близьким людям, поздоровивши їх зі святом.

Василь Васильович, працюючий пенсіонер-нафтовик:
- Без сумніву, інформація необхідна. Лише завдяки їй вдається слідкувати за подіями, куди не завжди можеш встигнути особисто. Я передплачую кілька газет, у тому числі й місцевих, кожен мій день починається з радіо, з приємного голосу Ніни Ткаченко чи Людмили Горбатко. По телебаченню надаю перевагу інформаційним програмам, особливо полюбляю канал УТ-1.

Тетяна Миколаївна, викладач гімназії №1:
- Телебачення дивлюся пос-тійно, причому, із зошитом і ручкою в руках, аби занотовувати те, що мені потрібно для роботи. Те ж саме можу сказати й про газети і журнали. Вони надзвичайно допомагають нам, вчителям. Часто на уроках з дітьми обговорюємо цікаві публікації, зокрема, на тему історії, яку я викладаю у гімназії. Чесно кажучи, мені не подобається, коли газети віддають свої шпальти під численні статті про іноземних акторів або кулінарні рецепти. Адже у нашому житті є багато важливіших речей.

Галина Іванівна з внуком Олександром:
- Дуже добре, що у Прилуках є стільки газет, з яких можна й інформацію почерпнути, і мати під рукою програму телебачення. Мій онук займається музикою, тож приємно, коли про нього пишуть в газетах і показують по телебаченню. Але мені, як людині із значним життєввим досвідом, хотілося б, аби наші ЗМІ частіше порушували проблеми соціально-побутового характеру. Наприклад, засміченості прилуцьких вулиць та культури городян, їхнього ставлення до людей похилого віку. Не завадило б порушити й проблему про роботу ринків у вечірній час, адже більшість прилуцьких базарів працюють до обід, і не кожна людина може встигнути скупитися.

І з ким би ще не доводилося мені спілкуватися, всі були одностайні: прилуцька четверта влада має своїх читачів, слухачів і глядачів. Має своє ім’я, обличчя, імідж. І в цьому заслуга всіх вас, шановні колеги-журналісти! Тож сім футів вам під килем, гострого пера, влучного слова, вдалих репортажів! Нехай ніколи не зміліє криниця ваших задумів!

Газета «В двух словах» №23 (689)
від 7 червня 2007 року