2006-06-16 | Коростень
«За нас ніхто нічого не зробить»
Політична круговерть у країні змусила Асоціацію ради директорів перенести цьогорічний звіт на пізніший строк - початок червня. Але в цьому були і певні переваги: можна підбити не тільки минулорічний підсумок діяльності громадського об'єднання, з і перших місяців нинішнього року. Що й було зроблено.
Відкриваючи засідання, голова Асоціації, директор заводу ЗБШ В. І. Куницький підкреслив, що звітний період був надзвичайно багатий на вагомі події. В цьому ряду виді¬ляється 1300-річчя Коростеня. Організоване урочисте святкування ювілею, що знайшло відгук на те¬ренах усієї країни, стало можливим і завдяки активним спонсорським діям директорського корпусу. Влас¬не, слово «спонсорським» вжите автором тут не зовсім доречно: адже керівники міста є патріотично налаштованими його жителями, тож допомогу від них слід розціню¬вати не як адміністративну, а суто добровільну і безкорисливу.
Звіт Василя Івановича був коротко-діловим, що властиво ви¬робничникам. До Асоціації входять 124 керівники. Особливість момен¬ту в тому, що її ряди поповнюють¬ся за рахунок приватно-бізнесових структур. Це, безумовно, не тільки розширює сферу впливу ради, але й масштаби її діяльності. Втім резерв росту є і досить вагомий: мале і середнє підприємництво дедалі відчутніше впливає на еко¬номічний клімат міста. Реальний потенціал - 450 юридичних осіб і 3,5 тисячі фізичних осіб - поки що задіяний лише частково, заледве на кілька відсотків.
Саме з таких міркувань В. І. Ку¬ницький за дорученням ради вніс пропозицію перейменувати її в Асоціацію керівників підприємств, організацій і установ. Учасники зборів одностайно підтримали нововведення, чим прибрали останню формальну перепону для членства усім бажаючим.
Дев'ятнадцять представників Асоціації обрані депутатами міської ради. Це - більше третини загального складу ради, а відтак є можливість, попри різні політичні уподобання, ініціювати і проводи¬ти політику в інтересах розвитку продуктивних сил Коростеня.
Сьогодні директорський корпус фактично позбавлений якогось владного тиску зверху, що розв'язує йому руки з одного боку, дає простір для підприєм¬ницьких дій, а з іншого накладає більшу відповідальність. З цього приводу Василь Іванович сказав точно і влучно: «За нас ніхто нічо¬го не зробить». Голова ради навів красномовний приклад, як можна втілити в життя задумане, коли за нього беруться ентузіасти. Член Президії ради А. П. Тищенко, мало того що виділив гроші на будівництво пам'ятника князю Малу, сам брав безпосередню участь в його монтажі. Взагалі те¬ма центрального парку, зокрема його впорядкування до того рівня, коли не хочеться бруднити і смі¬тити, потребує особливої розмо¬ви, бо без зусиль директорського загону здійснити якісний поворот було б нереальним.
Асоціація внутрішньо живе і розвивається за рахунок добро¬дійних внесків. Кому цікаво, скажу: їх у 2005 році надійшло трохи більше 12 тисяч гривень. Переважну частину коштів вико¬ристано на матеріальну допомогу ветеранам, а також деяким іншим громадським організаціям. «Сьогодні, - наголосив Василь Іванович, - Асоціація фінансово «гола», тобто без копійки». її ви¬конавчий директор М. І. Луцишин працює «за спасибі». Ця інфор¬мація стала для директорів не¬сподіваною новиною і, здається, зачепила їх за живе: ще б пак, ними ж створене дітище бідує.
За офіційними даними, торік Асоціація надала місту, а точніше школам, церквам, на комунальні потреби допомогу, сума якої сягає 1,7 млн. гривень. Один цей при¬клад переконливо свідчить на ко¬ристь існування ради та її спрямо¬вуючого, координаційного центру, яким є виконавчий директор.
Не обминув увагою Василь Іванович і політичних процесів. Уникнувши їх оцінки, він наголо¬сив, що Асоціація показала себе політично зрілою, згуртованою і тверезо мислячою, не піддалась легко-популістським посулам.
На зборах виступив міський го¬лова В. В. Москаленко. Він розлого охарактеризував промисловий розвиток, підкресливши, що бе¬резнево-квітневий збій дає себе знати і донині. Падіння приросту виробництва не обійшло і таких «грандів», як заводи «Янтар», «Арсанія» і машинобудівний, м'ясокомбінат, хлібозавод та інших. Певна річ, не слід скида¬ти зовнішніх чинників, зокрема виборчого ажіотажу, але все це поволі стихає і треба набирати обертів, бо від недовиробництва найперше страждає міський бюджет. Відчутно впали власні надходження до нього, відтак не¬має змоги додатково фінансувати соціальну сферу, що робилось у попередні роки. До речі, планові показники власних надходжень місту збільшено вдвічі, що є абсо¬лютно необгрунтованим.
Але попри фінансові негараз¬ди, сказав мер, у місті триває будівництво, продовжується га¬зифікація приватного сектора околичних мікрорайонів Чолівка, цегельний завод, Чигирі. Дещо поліпшує ситуацію так званий резерв, зокрема кошти, що над¬ходять від приватизації землі, нерухомості, від збільшення кількості підприємств, а значить і зайнятості населення. Скажімо, тільки за п'ять місяців додалося десять юридичних і ЗО фізичних осіб. Такі цифри є свідченням до¬статньо бурхливого економічного життя міста, його привабливості для бізнесу. Зрештою, «дрібні» підприємці, вважає Володимир Васильович, «дістають» моно¬полістів, які нерідко диктують ціни споживачам, і вже сам факт існування конкурентів змушує переглядати їх. Радує і те, що ма¬лий і середній бізнес все більше захоплює молодь. Але підприєм¬цям, сказав мер, ще бракує ініці¬ативної громадської позиції, та все це з часом набудеться, коли пройде період становлення.
В. В. Москаленко покритикував деяких авторитетних, солідних директорів за невиразні фасади їхніх адмінприміщень, поставив¬ши за приклад дирекцію залізнич¬них перевезень.
Надалі, сказав Володимир Васильович, у впорядкуванні ву¬лиць домінуватимуть центробіжні тенденції. Це треба розуміти так: центр міста облаштований, тепер поступово треба братися за приле¬глі вулиці. Що, власне, і намічено.
Триватиме і реконструкція пар¬ку. Мета - зробити його не менш привабливим, ніж знаменита «Софіївка». До речі, по контракту прийнято на роботу людину, чия спеціальність - ландшафтний ди¬зайнер - звучить екзотично.
Науково-естетичний, гармо¬нійний підхід придасть емоційно-смислового змісту всім парковим і вуличним задумкам. Йдеться про те, щоб не просто виконувати, а здійснювати все красиво і душев¬но задля настрою городян, додав міський голова.
Говорив мер і про тротуари, і про порядок з найменуванням вулиць, і про реконструкцію при¬вокзальної площі, і про сучасну бі¬гову доріжку стадіону«Спартак»... Не стільки заради інформування, а передусім заради спонукання до практичних дій присутніх керівників. Треба сказати, що відгуки директорів мали позитивний ха¬рактер, і це є доказом уболівання за долю рідного міста.
Зворушливим був вис¬туп о. Анатолія, настоятеля Ольгинської церкви, котрий, подякувавши за сприяння у будівництві храму, закликав і надалі співпрацювати з церквою. Поблагословив усіх на добрі діла архієпископ Овруцький і Коростенський владика Віссаріон.
Збори підтвердили, що ніякі світоглядні розбіжності не можуть служити причиною відмови від найблагороднішої мети - розбу¬дови Коростеня до європейських стандартів і перетворення його, за словами мера, в «світле місто» у найширшому розумінні. Перша, можливо, найсуттєвіша ознака ус¬піху - єдність влади і виробничого «бомонду» - на сьогодні є. Решта - за організаційними потугами, що досить жваво обговорювалось у кулуарах і перервах засідання.
І насамкінець про несподівану прикрість. На збори були запро¬шені керівники району, але ніхто з них не прибув. Чи не вперше.
Зроду-віку контакти з промис¬ловою елітою міста були вигідні насамперед аграрникам. Невже традицію перекреслено?
За матеріалами газети «Іскоростень»
Василь Овдійчук
|